Правосуб’єктність юридичної особи при банкрутстві

Відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Так, згідно зі статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

В той же час, відповідно до п. 6 ч. 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема припинено діяльність суб’єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Статтею 104 ЦК України регламентовано, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання поділу, перетворення) або ліквідації; юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

09.12.2016 до господарського суду міста Києва від Організації орендарів орендної фірми «Екста» надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у прийнятті заяви Організації орендарів орендної фірми «Екста» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено на підставі п. 3 ч. 1 статті 62 ГПК України. Зазначена ухвала суду обґрунтована тим, що станом на момент подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13 діяльність суб’єкта господарювання – Організації орендарів орендної фірми «Екста» (заявника) припинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 апеляційне провадження припинено як помилково порушене, оскільки станом на дату подачі апеляційної скарги Організація орендарів орендної фірми «Екста» (заявник апеляційної скарги) припинила свою діяльність (втратила статус юридичної особи) у зв’язку з ліквідацією. При цьому, як на правову  підставу для припинення апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції послався на п. 1 ч. 1 статті 80 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 касаційну скаргу Організації орендарів орендної фірми «Екста» задоволено частково; ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі № 910/4431/13 скасовано; справу № 910/4431/13 передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Мотивована постанова касаційної інстанції тим, що постановою господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-46/18261-2012 Організацію орендарів орендної фірми «Екста» , яка є позивачем у справі № 910/4431/13, визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012 банкрута –  Організацію орендарів орендної фірми «Екста» ліквідовано; зобов’язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення  Організації орендарів орендної фірми «Екста» як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення Організації орендарів орендної фірми «Екста» як юридичної особи. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.11.2016 до вказаного Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи – Організації орендарів орендної фірми «Екста». Підставою внесення цього запису є судове рішення про припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012.

Оскільки з огляду на положення статті 12 ГПК України, враховуючи суб’єктний склад сторін і предмет позову у даній справі (про визнання права власності), даний спір підлягає вирішенню в господарських судах України, суд апеляційної інстанції, встановивши факт припинення діяльності суб’єкта господарювання – Організації орендарів орендної фірми «Екста», яка є позивачем у даній справі, повинен був з’ясувати, чи допускають спірні матеріально-правові відносини правонаступництво, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність підстав для заміни особи її правонаступником в порядку статті 25 ГПК України або для припинення апеляційного провадження у справі з посиланням на п. 6 ч. 1 статті 80 ГПК України (настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб’єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва).

Разом з тим, вищезазначена правова позиція знайшла підтримку не в усіх членів колегії суддів. Окрема думка, висловлена у справі № 910/4431/13 в порядку статті 4⁷  ГПК України, мотивована тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 у справі № 2011-46/18261-2012 порушено провадження у справі про банкрутство позивача — ОООФ «Екста», а постановою від 28.12.2012 в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013, далі – Закон про банкрутство) визнано боржника банкрутом. В подальшому ухвалою від 07.04.2014 у справі № 2011-46/18261-2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ОООФ «Екста» й ліквідовано банкрута як юридичну особу. 07 листопада 2016 щодо позивача проведено державну реєстрацію його припинення на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 2011-46/18261-2012. Отже, з 07.11.2016 ОООФ «Екста» припинена як юридична особа та не є носієм цивільної правоздатності та дієздатності, у зв’язку з чим не може виступати ні відповідачем, ні позивачем під час розгляду справ судами України.

Також зазначено, що можливість участі ліквідованого суб’єкта господарювання в господарському процесі можливо виключно у випадку скасування ухвали про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора й ліквідацію боржника, винесеної в межах справи про банкрутство боржника та, як наслідок, відміни державної реєстрації припинення боржника.

Разом з тим, у такому випадку всі представницькі функції, у тому числі можливість вчинення процесуальних дії від імені боржника належать виключно ліквідатору банкрута, а не його керівнику. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, а керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства (ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство).

У зв’язку з чим, вирішення будь-яких процесуальних питань щодо заяв осіб, діяльність яких припинена повинно мати наслідком, або відмову у прийнятті відповідної заяви поданої до господарського суду, або припинення безпідставно порушеного провадження у справі за такою заявою. Однак, вирішення спору по суті не може мати місце з огляду на приписи ч. 6 ст. 80 ГПК України.

У якості прикладу відсутності у керівника з моменту визнання боржника банкрутом будь-яких процесуальних прав можна навести практику Вищого господарського суду, викладену в ухвалі від 17.01.2007 та постанові від 30.05.2007 у справі № 15/310-05-8611 та у постанові від 23.11.2016 у справі № 5004/714/11.

Позивач у справі № 910/4431/13 був ліквідований ще у 2014 році, а у 2016 році щодо нього проведено державну реєстрацію його припинення. Відтак, вчинення будь-яких процесуальних дій особою, що є припиненою свідчить про явні зловживання, які вчиняються з метою здійснення тих чи інших незаконних маніпуляцій.  

Натомість, скасовуючи ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 про припинення апеляційного провадження, Вищий господарський суд України упереджено оцінив фактичні обставини справи щодо однозначних фактів неможливості участі ОООФ «Екста», як учасника процесу, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.