Оплата послуг арбітражного керуючого

Згідно ч. 12 ст. 3¹ Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

На практиці виникають питання щодо обчислення розміру оплати його послуг, періоду відшкодування тощо.

Так, в одній із постанов Вищий господарський суд України, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, встановив таке.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2016 у справі № Б8/180-10 серед іншого, затверджено розмір оплати послуг арбітражного керуючого Жмайло О.В. за період з 19.08.2013 по 19.03.2014 в сумі 18 200,74 грн.; клопотання представника арбітражного керуючого Жмайла О.В. адвоката Титича В.М. щодо зобов’язання керуючого санацією боржника виплатити Жмайлу О.В. його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку залишено без задоволення.

Приймаючи рішення в частині оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Жмайла О.В. місцевий господарський суд виходив з того, що арбітражний керуючий Жмайло О.В виконував функції керуючого санацією з 19.08.2013 по 19.03.2014, при цьому оплата його послуг обчислена виходячи з затвердженого рішенням комітету кредиторів від 05.06.2015 розміру оплати послуг Жмайла О.В. та наявних у справі доказів понесених ним витрат у процедурі банкрутства.

Щодо клопотання адвоката Титича В.М. про виплату Жмайлу О.В. його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України, суд зазначив про необґрунтованість цієї вимоги, з огляду на те, що на спори відносно оплати послуг арбітражного керуючого в процедурі банкрутства не поширюються норми трудового законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № Б8/180-10 за наслідками перегляду ухвали від 15.06.2016 в частині вимог Жмайла О.В., апеляційну скаргу арбітражного керуючого Жмайло О.В. в особі представника Адвокатське об’єднання «Віталій Титич і партнери» залишено без задоволення, ухвалу від 15.06.2016 залишено без змін із тих же підстав але в цілому.

В постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2017 у справі № Б8/180-10, якою скасовано постанову апеляційної інстанції та направлено справу № Б8/180-10 на новий апеляційний розгляд, зазначено, що ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2013 керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Жмайла О.В.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у цій справі скасовано ухвалу від 19.08.2013, зокрема в частині призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Жмайла О.В.

Разом з тим, рішенням комітету кредиторів боржника від 05.06.2015 встановлено оплату послуг арбітражного керуючого Жмайла О.В. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов’язків керуючого санацією боржника, а саме з 19.08.2013 по 19.03.2014.

На підставі вищезазначеного рішення комітету кредиторів, судами встановлено, що оплата послуг скаржника за період 19.08.2013 по 19.03.2014 становить 17 018,03 грн., сума понесених в процедурі банкрутства витрат Жмайла О.В. складає 1 182,71 грн., у зв’язку з чим, судами встановлено загальну суму оплати послуг і понесених витрат скаржника в розмірі 18 200,74 грн.

При цьому, визначаючи період протягом якого арбітражний керуючий Жмайло О.В. виконував обов’язки керуючого санацією та, відповідно, обчислюючи розмір оплати його послуг, суди виходили з дати призначення Жмайла О.В. керуючим санацією боржника (ухвала від 19.08.2013) та дати припинення його повноважень (постанова від 19.03.2014).

Однак, як зауважено ВГСУ, як для виникнення, так і для припинення правовідносин між боржником та арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) з приводу виконання покладених на останнього обов’язків, необхідним є наявність юридичного складу, а саме двох обставин: судового рішення (ухвала про призначення чи про усунення від виконання обов’язків) та реальної дії з боку арбітражного керуючого (початок чи припинення арбітражним керуючим фактичного виконання покладених на нього судовим актом обов’язків).

Системний аналіз приписів п. 3 ч. 4 ст. 17 та ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що такі обставини, як момент вчинення реальної дії з боку арбітражного керуючого, що спрямована на виконання повноважень, оформлюється відповідними актами прийому-передачі від власника або попереднього арбітражного керуючого бухгалтерської та іншої документації, печаток та штампів, матеріальних та інших цінностей боржника.

Саме з цього моменту та до дійсного припинення арбітражним керуючим виконання своїх обов’язків (передача відповідних матеріальних цінностей, бухгалтерської документації, печаток та штампів іншому арбітражному керуючому, укладення мирової угоди, закінчення всіх дій по ліквідації боржника) останній має право на оплату послуг та відшкодування всіх витрат понесених під час фактичного виконання обов’язків у справі про банкрутство.

Між тим, самі по собі рішення про призначення арбітражного керуючого розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором у справі про банкрутство або припинення його повноважень не є виключно правовстановлюючим чи правоприпинюючим актом, а є передумовою для виникнення або припинення правовідносин за допомогою яких відбувається реалізація правового статусу арбітражного керуючого у відповідній справі про банкрутство.

Тобто для встановлення реального періоду виконання арбітражним керуючим обов’язків у справі про банкрутство необхідно враховувати, окрім судових рішень, й дійсний період їх виконання, адже можлива ситуація за якої, призначений судовим рішенням арбітражний керуючий таки не приступить до фактичного виконання своїх повноважень у справі про банкрутство.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4¹ ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення всіх обставин справи. При цьому, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Як вбачається у даній справі про банкрутство, встановлюючи період виконання арбітражним керуючим Жмайло О.В. повноважень керуючого санацією боржника, місцевий господарський суд керувався тільки датами призначення та припинення його повноважень й не врахував період протягом якого Жмайло О.В. реально виконував обов’язки керуючого санацією ТОВ «БЗ «Теплозвукоізоляція».

Однак, суд апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваної постанови за наслідками перегляду ухвали від 15.06.2016 в частині вимог Жмайла О.В. на вказані обставини уваги не звернув, та в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не дослідив час фактичного припинення Жмайлом О.В. повноважень керуючого санацією. У зв’язку з чим висновки суду апеляційної інстанції щодо оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Жмайло О.В. є передчасними.

При новому розгляді Київському апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином встановити період фактичного виконання арбітражним керуючим Жмайло О.В. своїх обов’язків керуючого санацію боржника та вирішити справу у відповідній частині згідно з вимогами чинного законодавства.

 

З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/67096652