Відкриття ліквідаційної процедури

Відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Так, в одній зі справ судом касаційної інстанції неодноразово наголошувалось на детальному дослідженні підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що, в свою чергу, зумовлювало направлення справи про банкрутство на новий розгляд на стадію санації.

Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014 скасовано рішення судів попередніх інстанцій про затвердження звіту керуючого санацією, припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гонтар Н.Б.; справу № 9/83 передано на новий розгляд на стадію санації. Скасовуючи вказані судові рішення Вищий господарський суд України  вказав на необхідність детального дослідження здійсненних керуючим санацією значних витрат, які  складають половину загального обсягу активів боржника, отриманих у процедурі санації; відомостей про зміст, підстави та період виникнення значної поточної заборгованості, яка більш ніж у два рази перевищує обсяг конкурсних грошових вимог кредиторів та дотримання арбітражним керуючим порядку реалізації активів боржника в процедурі санації. Окремо суд касаційної інстанції вказав на необхідність негайного призначення у встановленому законом порядку нового керуючого санацією, якому слід проаналізувати діяльність попереднього керуючого санацією, у т.ч. стосовно дотримання порядку реалізації майна боржника, обґрунтованості витрат на проведення санації та причин виникнення поточної заборгованості боржника. У випадку виявлення фактів порушення вимог чинного законодавства останньому слід ініціювати процедуру визнання недійсними угод про відчуження майна боржника з метою повернення майна боржника в ліквідаційну масу.

При новому розгляді справи № 9/83  постановою господарського суду Рівненської області від 27.07.2015, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 затверджено розширений звіт керуючого санацією Зуха С.І. про проведену роботу в процедурі санації за період з 21.02.2012 по 30.06.2015; припинено процедуру санації боржника, визнано його банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зуха С.І. та інше.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 у справі № 9/83 рішення судів попередніх інстанцій черговий раз скасовано та передано справу № 9/83 на новий розгляд на стадію санації.

Як зазначив Вищий господарський суд України, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» у 2003 році сума конкурсних вимог кредиторів становила 9 232 283, 46 грн. Між тим, станом на 30.06.2015 сума кредиторських вимог з урахування поточної заборгованості боржника зросла до 30 363 246, 16 грн., тоді як згідно з реєстру вимог було погашено 4 449 818, 55 грн. На підставі чого, судом першої інстанції встановлено, що величина кредиторської заборгованості за рахунок ведення фінансово-господарської діяльності боржника зросла на 25 580 781, 25 грн.

При цьому, суми витрат на проведення санації за період з 21.02.2012 по 31.01.2014 склали 2 933 393,59 грн., а нарахування оплати за послуги керуючого санацією Гонтар Н.Б. за період з 21.02.2012 по 31.01.2014 в сумі 321 638, 28 грн. та виплат в сумі 300 000,00 грн.

Як вбачається, процедура санації у даній справі тривала понад три роки, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону про банкрутство максимальний строк цієї процедури визначений у 18 місяців.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

За змістом частин 1, 3 статті 21 Закону про банкрутство зазначеної статті за наявності підстав для дострокового припинення санації, зокрема у разі наявності обставин, які унеможливлюють виконання плану санації, неефективності санаційних заходів тощо керуючий санацією зобов’язаний негайно звернутися до комітету кредиторів із пропозицією про звернення до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Однак, керуючий санацією Гонтар Н.Б., в порушення вимог ст. 21 Закону про банкрутство не ініціював дострокове припинення санації з метою уникнення подальшого збільшення пасиву боржника, а навпаки – ініціював продовження процедури санації понад граничний строк та провадив недоцільну за таких обставин реалізацію активів боржника та часткове погашення вимог кредиторів.

Враховуючи вищезазначене та відправляючи дану справу на новий розгляд Вищий господарський суд в постанові від 12.11 2014 зазначив, що новому керуючому санацією (у даному випадку арбітражному керуючому Зуху С.І.) слід проаналізувати діяльність попереднього керуючого санацією, зокрема стосовно дотримання порядку реалізації майна боржника, обґрунтованості витрат на проведення санації та причин виникнення поточної заборгованості боржника. У випадку виявлення фактів порушення вимог чинного законодавства керуючому санацією слід ініціювати процедуру визнання недійсними угод про відчуження майна боржника з метою повернення майна боржника в ліквідаційну масу.

Крім того, суд касаційної інстанції також вказав на необхідність дослідження обставин дотримання засад проведення конкурсу з визначення організатора аукціону; вид установчої діяльності організатора аукціону (зокрема за кодом Класифікації видів економічної діяльності); кількість проведених аукціонів та категорії біржового товару; чи не є організатор аукціону заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів або арбітражного керуючого у розумінні статті 1 Закону про банкрутство; розмір винагороди організатора аукціону; наявність відповідних технічних можливостей для проведення аукціону тощо.

Системний аналіз положень ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство дає підстави дійти висновку, що в обов’язок арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санаціє та ліквідатора) полягає у здійснені заходів спрямованих на попередження виникнення додаткової заборгованості боржника в процедурі санації та захисту майна боржника з метою досягнення основної цілі процедури санації, а саме відновлення платоспроможності боржника. Між тим, передбачені цією статтею заходи щодо захисту майна боржника включають в себе і обов’язок здійснення дій спрямованих на повернення незаконно відчуженого майна боржника – його активу.

Як вбачається, призначений ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.01.2015 арбітражний керуючий ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» Зух С.І. обмежився проведенням експертизи, яка виключно констатувала наявність  заборгованості, але не встановила причинно-наслідкові зв’язки між діяльністю попереднього керуючого санацією та надмірною поточною заборгованістю, що виникла в межах процедури санації, у тому числі суми нарахувань за оплату послуг керуючого санацією Гонтар Н.Б. за період його роботи.

При цьому, рішення господарський суд Рівненської області оформлене постановою від 27.07.2015 щодо повторного визнання боржника банкрутом мотивоване відсутністю фінансових можливостей для відновлення платоспроможності боржника, безнадійною дебіторською заборгованістю, низькою інвестиційною привабливістю підприємства та можливістю задовольнити вимоги кредиторів виключно у ліквідаційній процедурі. Відповідно, з урахуванням висновків судово-економічної експертизи, відповідно до яких не виявлено жодних порушень норм чинного законодавства в діяльність керуючого санацією Гонтар Н.Б. та рішення Комітету кредиторів про його затвердження та відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд дійшов висновку про наявність всіх необхідних підстав в розумінні ст.ст. 16, 21 Закону про банкрутство та ст.ст. 205, 209 ГПК України для визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Отже, суди  попередніх інстанцій повторно не дослідили зв’язок між діями керуючого санацією та причинами виникнення надмірної поточної заборгованості та обставин продажу майнових активів боржника, що в сукупності обумовило необґрунтований висновок суду про можливість задоволення вимог кредиторів тільки в ліквідаційній процедурі боржника та призвело до додаткових судових втрат по даній справі.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вказівки суду касаційної інстанції зазначені у постанові від 11.12.2014, припинити повноваження арбітражного керуючого Зуха С.І., зобов’язати комітет кредиторів подати узгоджену кандидатуру арбітражного керуючого та призначити його керуючим санацією у справі про банкрутство ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» з метою уникнення конфлікту інтересів. Крім того, необхідно дослідити причини виникнення надмірної поточної заборгованості з урахуванням дій вчинених керуючим санацією в межах процедури санації ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів».

 

З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/67205646